Також про цей діагноз почали дізнаватись все більше людей і помічати його симптоми у себе, але в більшості випадків люди його не мають, повідомляє 24 Канал з посилання на Child Mind Institute.
Також на тему Відповіді без табу: як пояснювати дитині "незручні" питання про людей з інвалідністю
Міф 1. СДУГ – це наслідок неправильного виховання, а не діагноз
Це один з найпоширеніших міфів щодо СДУГ. Насправді розлад проявляється у дітей з раннього віку, і його виникнення не залежить ні від виховних підходів, ні від мотивації, ні від уваги з боку батьків. Проблеми зазвичай охоплюють різні сфери розвитку – мовлення, моторику, навчальні навички, а також соціальні навички.
Наукові дослідження доводять: стиль виховання батьків не призводить до розвитку СДУГ. Водночас розуміння потреб дитини і правильна підтримка з боку дорослих можуть стати вирішальними у формуванні навичок зосередженості й посидючості. Іншими словами, саме підтримка батьків допомагає дитині долати труднощі, що виникають при СДУГ.
Міф 2. СДУГ – надто новий діагноз, аби бути впевненим у його існуванні
Вперше симптоми, що відповідають сучасному розумінню СДУГ, описав ще у 1775 році німецький лікар Мельхіор Адам Вейкард. Згодом у 1980 роках розлад називали "гіперкінетичним синдромом" (МКХ10), а вже з 2022 року в Україні та багатьох інших країнах використовується термін "СДУГ" відповідно до МКХ11.
Попри те, що діагноз став поширеним, це не зменшує його важливості – СДУГ значно впливає на повсякденне життя і дітей, і дорослих. За даними Всесвітньої федерації СДУГ, люди з цим розладом частіше мають супутні захворювання, такі як діабет, ожиріння, астма, розлади сну тощо.
Міф 3. Насправді дітей із СДУГ мало, а інші просто дуже активні
За статистикою, СДУГ діагностують приблизно у 10% дітей у світі. Ознаки виявляються в ранньому віці та можуть мати різну інтенсивність: у декого переважає неуважність, у інших – гіперактивність або імпульсивність.
Виділяють три основні типи СДУГ: з переважанням дефіциту уваги, гіперактивності та імпульсивності або їх поєднанням. Діагноз ставиться при довгострокових труднощах у навчанні, побуті, соціалізації.
Варто пам’ятати: не кожна енергійна дитина має СДУГ. Для визначення діагнозу необхідна консультація фахівця – дитячого психіатра чи невролога.
Міф 4. Причину СДУГ завжди потрібно шукати у стилі життя батьків
Науково прямо не доведено, що спосіб життя батьків безпосередньо впливає на розвиток СДУГ у дітей. Але певні фактори ризику все ж існують: куріння й алкоголь під час вагітності, передчасні пологи чи низька вага при народженні збільшують ймовірність розладу. Також симптоми можуть посилюватись через складні життєві обставини, соціальну незахищеність і насильство.
Міф 5. До появи СДУГ призводять ґаджети і телевізори
СДУГ – це вроджений, а не набутий розлад. Самі по собі пристрої не викликають СДУГ. Однак надмірне використання екранів (понад дві години на день) дійсно знижує здатність дітей концентруватися, підвищує дратівливість і схильність до емоційних спалахів, особливо якщо пристрої використовуються поза освітніми чи комунікативними цілями.
Міф 6. Якщо дитина не може всидіти, то в неї точно СДУГ
Підвищена активність ще не означає наявність СДУГ. При цьому розладі труднощі з увагою і поведінкою спостерігаються постійно і в різних сферах. Якщо дитина, наприклад, не виспалася й була неуважною один день, а на улюблених заняттях добре концентрується – найімовірніше, це ситуативна поведінка. Важливо знайти індивідуальний підхід, мотивувати та підтримати дитину у досягненнях.
Міф 7. Онлайн-тест може точно виявити СДУГ
Жоден інтернет-тест не може замінити комплексної професійної діагностики. Якщо у батьків виникають підозри щодо СДУГ, слід звернутися до фахівців: психолога, психіатра чи невролога. Кваліфікований спеціаліст проведе бесіди, спостереження, тести й, за потреби, залучить додаткових експертів.
Перед консультацією бажано отримати відгуки від вихователів або вчителів, щоб зібрати більше інформації про поведінку дитини у різних ситуаціях.